Стефан Хміль.Інтерв’ю японським журналістам

Нещодавно до нас завітали журналісти з Японії. Їх, як і всіх у Світі хвилює ситуація, що склалася в Україні. Саме тому, дізнавшись про ініціативу Стефана Хміля по підтримці захисників та збереженню генофонду Нації, вони приїхали, щоб взяти інтерв’ю в Стефана Володимировича та наших пацієнтів.

Нижче наводимо текст інтерв’ю професора японським журналістам

Я щиро вдячний вам за інтерес до нашої країни та співпереживання у цей надзвичайно складний для нас час. Ваше прагнення поширити інформацію про війну і складну демографічну ситуацію є неоціненним внеском у підтримку України. Моя соціальна ініціатива спрямована на безкоштовну допомогу військовослужбовцям у збереженні їхнього репродуктивного здоров’я та можливості стати батьками в майбутньому.

Як змінилися бажання пар, які хочуть мати дітей, з лютого 2022 року? Якщо у вас є дані, будь ласка, поділіться.

З початку повномасштабної війни в Україні ми спостерігаємо значне зростання кількості пар, які звертаються до нашої клініки з бажанням мати дітей. Якщо раніше рішення про батьківство часто відкладалося на майбутнє через кар’єрні плани або фінансову стабільність, то зараз багато хто розуміє, що майбутнє є непередбачуваним, і відкладати народження дітей більше не можна. Це явище можна пояснити глибоким усвідомленням крихкості життя та бажанням залишити після себе спадок.

Багато хто відкладає плани на батьківство через невизначеність та небезпеку. Нам доводиться жити в умовах величезних людських втрат. Гине цвіт нації — молоді, сильні чоловіки, які мали б ставати батьками, будувати Україну, передавати свій досвід і любов своїм дітям. Це болісно і трагічно.  За офіційними даними, у 2024 році в Україні народилося лише 176 679 дітей, тоді як померло 495 090 осіб, що означає, що смертність перевищила народжуваність майже втричі . Це свідчить про глибоку демографічну кризу, яка загрожує майбутньому нашої нації.

Однак, серед українців з’явилося глибоке усвідомлення того, що навіть у найтемніші часи життя має продовжуватися. Ми бачимо хвилю звернень до клінік репродуктивної медицини, особливо серед сімей військових. Це не просто бажання мати дитину — це боротьба за продовження українського роду.

Чи почали самотні військовослужбовці-чоловіки, які не мають партнерки або не планують одружуватися, заморожувати свою сперму?

Так, і це дуже важлива тенденція. Ми бачимо, що все більше військовослужбовців звертаються з проханням заморозити сперму, навіть якщо вони зараз не перебувають у стосунках. Це їхнє бажання залишити після себе спадок, шанс на продовження свого роду, навіть якщо війна забере їхнє життя.

Для мене, як лікаря, кожен із цих випадків — це особиста історія боротьби, болю та надії. Уявіть собі 25-річного хлопця, який ще не встиг створити сім’ю, але розуміє, що завтра може бути його останній день. Він приходить до нас і каже: «Я хочу, щоб у мене була можливість стати батьком, навіть якщо мене не стане». Це важко чути, але ми мусимо зробити все, щоб дати їм цей шанс.

Як ви вважаєте, чи війна посилила бажання зберегти генетичний рід і мати дітей?

Абсолютно. Війна принесла колосальні втрати, і українці гостро відчули, наскільки важливим є питання продовження роду. Ми, як нація, не можемо дозволити собі вимирання.!!! Це не просто особисте бажання окремих сімей — це загальнонаціональне завдання.

Я говорю з багатьма пацієнтами, які приходять до нас, і вони кажуть: «Ми хочемо дітей, бо це означає, що Україна житиме». Війна змінила наші пріоритети. Сьогодні українці розуміють, що найцінніше — це життя, і вони готові докладати всіх зусиль, щоб це життя продовжувалося.

Що ви думаєте про народження дітей із використанням сперми чи яйцеклітин загиблих людей?

Це надзвичайно складне і болісне питання. Але воно стало реальністю нашого життя. Використання репродуктивного матеріалу загиблих можливе лише за наявності їхньої попередньої згоди. Я вважаю, що якщо людина ще за життя дала згоду на використання свого біоматеріалу після смерті, то це її право. Для сімей, які втратили кохану людину, народження дитини може стати сенсом життя, способом зберегти пам’ять про загиблого.

Водночас ми маємо розуміти, що це не просто медичне питання, а й етичне, юридичне і психологічне. Нам потрібно забезпечити належну підтримку цим жінкам, щоб вони не залишалися самі в цьому процесі.

Я вважаю, що ми повинні робити все можливе, щоб підтримати родини наших героїв у їхньому бажанні продовжити рід своїх близьких. Цей процес вимагає глибокої поваги до волі померлого та ретельного врахування інтересів майбутньої дитини. Проте, у контексті нашої національної трагедії, це може стати способом збереження генетичної спадщини та вшанування пам’яті героїв.

У лютому минулого року було внесено зміни до законодавства, які дозволяють зберігати заморожену сперму протягом трьох років після смерті. Чому цей закон був переглянутий і який вплив він мав?

Цей закон був критично необхідним. До війни Україна не мала правового механізму, який би дозволяв використання сперми загиблого. Це означало, що навіть якщо сім’я знала про бажання чоловіка мати дітей після своєї смерті, юридично це було неможливо.

Це рішення було прийнято у відповідь на численні запити від нашої репродуктологічної спільноти а також родин загиблих військовослужбовців, які прагнули зберегти генетичну спадщину своїх близьких. Зміни в законодавстві були спрямовані на врегулювання питання використання репродуктивного матеріалу після смерті донора. Це дозволяє родинам загиблих військовослужбовців використовувати заморожену сперму для продовження роду. Вплив цього закону ще оцінюється, але він надає можливість сім’ям зберегти генетичну спадщину своїх близьких.

Чи виникали труднощі у зберіганні замороженої сперми, наприклад, проблеми з її утилізацією?

Так, питання утилізації сперми — дуже делікатне. Ми не можемо просто знищити матеріал, який міг би дати життя. Саме тому дуже важливо, щоб перед кріоконсервацією чоловік міг офіційно зафіксувати свою згоду на її використання в разі смерті..

Чи збільшилася або зменшилася кількість запитів після внесення змін до законодавства?

Кількість запитів значно зросла. Багато родин військових стали більш обізнаними про можливість використання репродуктивного матеріалу загиблого.

Чи буде заморожена сперма утилізована після трьох років?

Закон передбачає трирічний термін зберігання після смерті донора. Якщо за цей час родина не ухвалює рішення про використання матеріалу, він підлягає утилізації. Однак, я вважаю, що це питання ще потребує додаткового обговорення і, можливо, перегляду.

Я чув, що, незважаючи на зміни в законодавстві, багато хто все ще вагається щодо зачаття дітей із використанням сперми загиблих, і фактична кількість народжень залишається низькою. Яка ситуація насправді?

Дійсно, це дуже особисте рішення, і не всі родини готові до такого кроку. Кількість випадків використання сперми загиблих для зачаття дитини залишається відносно невеликою, що пов’язано з етичними, психологічними та культурними факторами.

Як ви вважаєте, чи війна вплинула на питання біоетики?

Війна перевернула багато моральних і етичних норм. Ми опинилися в ситуації, коли питання біоетики вже не є лише теоретичними — вони впливають на долі людей у реальному житті.

Я хочу ще раз подякувати вам за те, що ви піднімаєте цю тему. Ваша увага до цього питання допомагає поширювати правду і дає надію на те, що голоси українських сімей будуть почуті.