ЕКЗ для військових. Публікація для бельгійського видання “La Libre”
Оригінал статті розміщено 24.06.2024 на сайті видання
Українські військові звертаються до екстракорпорального запліднення: «Хотів щось залишити, якщо помру»
В Україні все більше солдатів заморожують сперму перед тим, як відправитися на фронт, щоб мати можливість продовжити свій рід, якщо вони загинуть у бою.
Цього четверга, 20 червня, у клініці професора Стефана Хміля у Львові, на заході України, кипить діяльність: вже два роки Стефан Хміль (лікар-репродуктолог, професор кафедри акушерства та гінекології Тернопільського університету), надає українським солдатам та їхнім родинам можливість безкоштовно заморожувати сперму та яйцеклітини, і його приймальня не пустує.
Усміхнений, з блакитнооким немовлям на руках, лікар вітає нас у своєму кабінеті, у якому висять святі ікони та численні дипломи й сертифікати, отримані за 40 років діяльності.
«У рамках цього проекту ми вже безкоштовно провели програму екстракорпорального запліднення для 370 пар, і в нас вже народилося 65 дітей, – розказує Стефан Хміль,- Зараз ще 83 жінки вагітні».
Маленька Поліна, що в нього на руках, своїм лепетанням часто перебиває розмову лікаря, вона є однією з цих 65 дітей. «Ми намагалися завагітніти протягом чотирьох років до вторгнення, але безрезультатно, і все лікування, що ми отримували, не допомогло», – ділиться її мати, Галин. «Тож разом з чоловіком ми почали обговорювати екстракорпоральне запліднення».
Жити зараз
Батько Поліни – ветеран АТО, вже був поранений на фронті, повернувся воювати з 24 лютого 2022 року. За словами Галини, початок російського вторгнення прискорив його рішення: «Я думаю, що війна змусила його зрозуміти, що він хоче бути батьком», – пояснює вона. «Він хотів залишити щось після себе, якщо загине». Це відчуття поділяє все більше українських солдатів, адже війна триває третій рік і втрати зростають.
«Багато солдатів міркують так: ми дочекаємось закінчення війни, а потім плануватимемо вагітність», – вважає доктор Хміль. «Але жити і народжувати дітей, створювати сім’ю треба зараз. Ми не знаємо, що чекає на нас у майбутньому».
Окрім постійного ризику загинути під час бою, війна та спричинені нею травми також загрожують репродуктивному здоров’ю солдатів: «Якість сперми погіршується на фронті», – пояснює Стефан Хміль. Стрес, переохолодження, фізичні травми можуть стати причиною безпліддя, тому ми пропонуємо солдатам якнайшвидше приїхати і здати сперму».
Лікар пояснює, що спочатку йому було важко переконати солдат взяти участь у програмі: «Коли ми запускали проект, потрібно було поговорити про це з військовими, і це виявилося складно», — пояснює він. Ми ділилися інформацією в соцмережах, я давав інтерв’ю на телебаченні, але, звісно, не всі солдати обов’язково дивляться мережі чи телебачення. Більшість пацієнтів, яких він зараз лікує, чули про проект від родичів чи інших солдатів, і багато хто долає кілька сотень кілометрів, між двома ротаціями на передовій, щоб потрапити на консультацію: «Наші пацієнти з усіх регіонів країни, Донецьк, Харків, Суми, Київ, Одеса тощо».
Зберегти націю
Для лікаря бажання його військових пацієнтів створити сім’ю також супроводжується прагненням зберегти майбутнє української нації, яка вже стикалася з серйозною демографічною кризою до війни: за даними ООН, Україна вже мала один з найнижчих у світі показників народжуваності до російського вторгнення, ситуацію, що погіршилася через виїзд за кордон майже восьми мільйонів українців з лютого 2022 року.
Згідно з деякими прогнозами, країна може втратити п’яту частину свого населення до 2050 року. «Ми повинні зробити все, що в наших силах, щоб забезпечити виживання українського народу перед цим геноцидом, оскільки росіяни хочуть знищити нашу націю», – пояснює Стефан Хміль, його погляд на мить затемнюється.
«Я професор, я лікар, і я українець. Тому я маю відповідальність у цьому сенсі, але мої можливості не безмежні».
Український уряд, здається, усвідомлює масштаб проблеми і наприкінці березня представив свою «демографічну стратегію розвитку» до 2040 року. Ця стратегія має призвести до розробки всеохоплюючої демографічної політики для збільшення народжуваності, зниження рівня передчасної смертності та створення умов для повернення українських біженців до України. Але поки що, довговічність української нації значною мірою залежить від таких ініціатив, як проект доктора Хміля. «Є багато людей, які були б чудовими батьками, які хотіли б мати дітей, але не мають такої можливості», – пояснює він. «Ось чому я намагаюся встановлювати партнерства та знаходити меценатів для цього проекту. Йдеться про передові технології. Потрібні знання, досвід та обладнання для здійснення такого дива».
Вона поховала свого чоловіка
За словами лікаря, часу не можна гаяти. «У мене була пара пацієнтів, чий старший син був убитий у бою», – розповідає лікар, перегортаючи на телефоні фотографії дітей, народжених завдяки проекту. «Вони прийшли до мене на консультацію, потім ми здійснили перенесення ембріонів у тіло молодої жінки. Десять днів потому, прямо перед тим, як дізнатися, що вона вагітна, вона поховала свого чоловіка».
Для Наталії 38 років, війна також прискорила рішення мати дитину: «Мій чоловік спортсмен, здоровий, але вже був поранений на фронті», – пояснює вона. «Ми розуміємо, що війна та травми можуть рано чи пізно позбавити нас цієї можливості». Кілька тижнів тому вона прийшла, щоб здати свої яйцеклітини, тепер Наталя з нетерпінням чекає перенесення ембріонів. На питання, чи хотіла б вона, щоб її перша дитина була дівчинкою чи хлопчиком, вона задумується на мить, а потім каже: «З часом я хотіла б мати обох, але це не найголовніше. Головне, щоб дитина була здоровою і могла рости під мирним небом в Україні».
