Патронаж новонародженого

Що таке патронаж новонароджених?

Патронаж новонароджених – це медична програма, розроблена державою з метою спостереження за станом новонародженого малюка, породіллі, а також для оцінки соціально-економічних умов, в яких проживатиме дитина.

Значення патронажу для новонароджених та їх батьків

Для новонародженої дитинки медичний огляд має неабияке значення, адже саме в перший рік свого життя малюки дуже швидко ростуть і розвиваються. Важливим завданням лікаря-педіатра є регулярно оглядати новонародженого – це допоможе постійно стежити за його здоров’ям та розвитком, а також своєчасно помічати та виправляти будь-які відхилення. А от щодо батьків, то для них кожен патронажний огляд приносить дуже багато користі. В мить, коли в сім’ї з’являється дитина, перед батьками постає безліч запитань щодо догляду, годування та подальшого розвитку малюка. В цей момент найкращим рішенням з боку батьків буде звернутися до педіатра, який завжди готовий допомогти та підказати, як правильно годувати немовля, організувати режим сну та активності, коли виходити на прогулянки, а також, що не менш важливо, спостерігатиме за розвитком дитини та вчасно скеровувати до необхідних спеціалістів і на обстеження. Лікар-педіатр навчатиме батьків, як правильно доглядати за дитиною, розпізнати, коли щось турбує малюка та як допомогти йому почуватися комфортно. Патронаж допомагає батькам бути впевненішими, а також дає додаткові знання, спрямовані на те, щоб малюк ріс здоровим і щасливим. У перший місяць життя дитини така допомога молодим батькам просто необхідна. 

Хто здійснює патронаж новонароджених?

Відвідування та огляди здійснює дільничний лікар-педіатр або ж сімейний лікар тієї поліклініки, за якою закріплена новонароджена дитина чи з яким укладена декларація.

 Переваги патронажного догляду для новонароджених

На першому році життя дитина найінтенсивніше росте та розвивається. Переваги належного і правильного догляду на першому етапі життя дуже важливі. Тому необхідно щомісяця показувати дитинку педіатру, щоб він побачив як малюк змінюється, розвивається та яких навичок набув з моменту попереднього огляду. Кожен патронажний огляд є гарною можливістю для того, щоб батьки задали всі запитання, які їх хвилюють, та переконалися, що все роблять правильно. Вдало налагоджена співпраця між лікарем-педіатром і новоспеченими батьками допоможе зробити дитинство їх малюка легким і безтурботним.

Етапи патронажу: від перших днів життя до раннього дитинства

Профілактичні огляди здорової дитини здійснюють у такому порядку:

1-ий огляд – не пізніше, ніж на 2-й день після виписування новонародженої дитини з пологового будинку;

2-й огляд – 14-й день;

3-й огляд – 21-й день;

4-й огляд – 1 місяць;

5-й огляд – 2 місяці;

6-й огляд – 3 місяці;

7-й огляд – 4 місяці;

8-й огляд – 5 місяців;

9-й огляд – 6 місяців;

10-й огляд – 7 місяців;

11-й огляд – 8 місяців;

12-й огляд – 9 місяців;

13-й огляд – 10 місяців;

14-й огляд – 11 місяців;

15-й огляд – 12 місяців;

16-й огляд – 18 місяців;

17-й огляд – 24 місяці;

18-й огляд – 36 місяців.

Співпраця батьків і лікаря

В ідеальному розумінні стосунки між батьками та лікарем мають бути партнерськими, в яких кожен учасник будує свої індивідуальні цілі, має чітко визначені обов’язки й очікування. Партнерство буде найбільш продуктивним, коли спілкування під час кожного візиту до лікаря проходить добре, без конфліктів і непорозумінь, а якщо таке й виникає, то вирішується легко та з повагою один до одного.

Три ідеї ефективної співпраці між батьками та лікарем

Створіть теплу атмосферу в кабінеті лікаря-педіатра.

Педіатричний кабінет має бути місцем, де батьки, зайшовши з дитиною, мають почувати себе в комфорті та безпеці. Переконайтеся, що весь колектив, з яким зустрічаються батьки під час візиту, починаючи від медсестер чи лікарів і закінчуючи адміністраторами, демонструє теплу та доброзичливу поведінку, яка підтверджує батькам, що вони знаходяться в безпечному місці. Яскраві кольори, окремий дитячий простір і велика кількість іграшок – це те, що створить привабливу теплу атмосферу та не формуватиме в малюка негативні емоції, пов’язані із візитом до лікаря.

Ставтеся до сім’ї з повагою.

Довіра між партнерами неможлива без поваги. Батьки повинні відчувати , що їх думка цінується та вони є рівноправними партнерами, які працюють задля покращення здоров’я власної дитини.

Проявіть зацікавленість життям батьків.

Важливо пам’ятати, що життя батьків новонародженої дитини не обмежується вихованням дитини. Крім цього, у них є особисте життя, захоплення, інші проблеми. Виділіть час, щоб запитати, як у них справи, пам’ятаючи, що вони не тільки батьки, а перш за все – люди. Коли вони відчуватимуть, що ви цікавитесь їх життям поза дитиною, то швидше за все, будуть з вами відкритими, ділитимуться особистими переживаннями чи змінами вдома, які можуть впливати на здоров’я дитини.

А маючи більше інформації, педіатр може вчасно та правильно зрозуміти, що не так з дитиною і надати необхідну допомогу.

Оцінка стану та здоров’я новонароджених

Огляд повинен здійснюватися в теплій кімнаті (при температурі 24-26 °С) та при достатньому освітленні, пріоритетність надається денному світлу. Клінічний огляд здійснюється по органах і системах і за його результатами педіатр оцінює стан здоров’я дитини і вирішує подальшу тактику. Для того, щоб оцінити стан здоров’я новонародженого, потрібно звернути увагу на наступні моменти:

• стан шкіри, слизових оболонок (наявність чи відсутність ціанозу, блідості, їх яскравість, ступінь інтенсивності та поширеності жовтяниці, наявність висипу, попрілостей);
• частоту дихання;
• стан пупкової ранки (пупкового залишку, пупкового кільця, відсутність патологічних виділень, ступінь загоєння);
• оцінити м’язовий тонус і спонтанну рухову активність у відповідь на подразники, рефлекси, форму і розміри голови, розміри великого та малого тім’ячок, стан швів і кісток черепа. Ці параметри дозволяють оцінити неврологічний розвиток немовляти;
• обов’язково перевірити симетричність сідничних складок і розведення ніжок в сторони. Це роблять з метою раннього виявлення дисплазії кульшових суглобів;
• відсутність патологічних виділень з очей;
• розпитати у батьків про частоту та характер випорожнень, сечовиділення;
• з розповіді батьків оцінити вигодовування, його ефективність і правильність.

Фізіологічні показники та спостереження

Під час спостереження за новонародженим лікарю-педіатру важливо звертати увагу на вказані нижче показники, оскільки кожен з них свідчить про стан здоров’я малюка в цілому, дозволяє запідозрити чи заперечити розвиток будь якої патології. При кожному патронажному огляді їх потрібно оцінити та порівняти із віковими нормами.

1. Маса тіла та ріст. У зв’язку із недостатнім надходженням рідини в організм та налагоджуванням режиму харчування, дитина в перші дні свого життя втрачає масу тіла. Також це пов’язано з тим, що близько 75 % рідини малюк втрачає із випорожненнями та сечею, при диханні та через шкіру. Щоб не відбувалося надмірного випаровування рідини з організму, варто пам’ятати, що не слід надто тепло вдягати дитину і встановити в кімнаті комфортну температуру повітря. Новонароджений має право в перші 3-4 дні свого життя втратити до 10 % від маси тіла при народженні, що є фізіологічною нормою. Більше 10 % – це патологічна втрата маси тіла і потрібно з’ясувати, чому так відбувається та запобігти подальшому зниженню ваги. Відновлення маси тіла починається наприкінці першого – початку другого тижня життя дитини. За перший місяць життя малюк має прибавити ±600 грам.

В середньому довжина тіла новонародженого становить: для хлопчиків – 48-52 см, для дівчаток – 47-51 см. За перший рік свого життя дитина має прибавити у рості ±25 см. За цим варто стежити, оскільки недостатній ріст може вказувати на ряд захворювань, у тому числі генетичних чи гормональних.

1. Частота серцевих скорочень у новонародженого становить 140-160 ударів/хвилину.
2. Частота дихання. У перший місяць життя ЧД може коливатися в проміжку від 40 до 60 дихальних рухів на хвилину. 
3. Частота випорожнень і сечовиділення. В перші 2 доби життя малюка спостерігається фізіологічна олігурія, тобто зменшене виділення сечі. На 3-4-у добу кількість сечовипускань становить до 20-25 разів на добу. Частота випорожнень у новонароджених становить до 3-4 разів на добу, кал має бути жовтуватого кольору, без домішок крові чи інших речовин.

Скринінгові тести та оцінка розвитку

1. Неонатальний скринінг – це державна медична програма, що є обстеженням новонародженої дитини з метою виявлення ряду спадкових захворювань. З 1 жовтня 2022 року в Україні з’явилась можливість тестування новонароджених на 21 спадкову патологію (так званий розширений неонатальний скринінг). Здійснюють його усім дітям без винятку, за наявності письмової згоди батьків, через 48-72 години після народження. З п’ятки малюка береться крапля крові, яка наноситься на спеціальний фільтрувальний папір і відправляється в Регіональний центр неонатального скринінгу. Термін виконання – 10-20 днів.
2. Пульсоксиметрія – ранній скринінг, який здійснюють через 24 години життя новонародженого і дає можливість запідозрити критичні вроджені вади серця.
3. Аудіологічний скринінг – обстеження, яке роблять на 2-3-ю добу після народження з метою раннього виявлення вроджених порушень слуху методом отоакустичної емісії.
4. Ультразвукове дослідження серця здійснюють усім дітям у віці до 3 місяців для виявлення вроджених вад серця.
5. Нейросонографія – обстеження, яке здійснюють новонародженим після 1-ї доби життя для оцінки розвитку головного мозку та виключення вроджених вад.
6. Ультразвукове дослідження кульшових суглобів – обстеження, яке варто зробити через 4-6 тижнів після народження з метою раннього виявлення дисплазії кульшових суглобів.
7. Фізичний розвиток оцінюють під час клінічного огляду лікарем-педіатром з метою виявлення вроджених аномалій та вад.
8. Неврологічний розвиток оцінюють під час перевірки м’язового тонусу та об’єму рухів, рефлексів.
9. Візит до офтальмолога необхідно здійснити на першому році життя з метою раннього виявлення чи виключення вад і порушень зору.

Раннє виявлення патологій та втручання

За допомогою неонатального скринінгу, пульсоксиметрії, аудіометрії, УЗД серця, кульшових суглобів та нейросонографії можна в перші дні життя дитини виявити вроджені вади або генетичні захворювання, що дає можливість якнайшвидше вирішити подальшу тактику. Після цих обстежень і виявлення будь-якої патології лікар-педіатр або неонатолог має терміново скерувати дитину до вузькопрофільного спеціаліста для вирішення подальшої тактики – плану дообстеження та лікування.

Грудне вигодовування

За рекомендаціями ВООЗ, грудне вигодовування – це найкраще джерело харчування, яке дає можливість забезпечити та підтримувати здоров’я немовлят на першому році життя та в подальшому. Перечитавши велику кількість інформації про грудне вигодовування, можна виділити 10 вагомих причин, чому жінка має забезпечити своїй дитині годування грудьми.

1. Ідеальне харчування – найкраща їжа, яка сприяє гарному росту і розвитку дитини. Грудне молоко містить всі необхідні для малюка поживні речовини в оптимальній кількості: білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінерали, які легко засвоюються.
2. Імунний захист. В перші 3-4 дні після пологів молочні залози жінки виробляють молозиво. Це унікальна речовина, яка має багато чудових властивостей: висока енергетична цінність, що дає можливість навіть у малих дозах забезпечити потреби немовляти в необхідних поживних речовинах; має гарний послаблювальний ефект, що допомагає травному каналу новонародженого звільнитися від першородного калу – меконію; містить багато секреторного імуноглобуліну А, який захищає слизові оболонки, що першими контамінуються мікроорганізмами та не дають їм поширюватись далі; містить фактори, які відповідають за дозрівання травного каналу. Грудне вигодовування з перших днів життя дитини допомагає зменшити вірогідність того, що ваша дитина матиме часті кишкові або респіраторні інфекції, отити, астму, запобігає синдрому раптової дитячої смерті та некротичному ентероколіту в недоношених діток, розвиток надмірної ваги або ожиріння у доросліших дітей.
3. Інтелект. Багато досліджень показує, що діти, які були на грудному вигодовуванні, показують кращі результати в тестах на визначення інтелектуального рівня.
4. Зручність. Грудне молоко – це їжа, яка постійно з мамою, завжди потрібної температури і свіжа. Оскільки грудне молоко завжди під рукою, можна з легкістю подорожувати і, наприклад, робити покупки разом із вашим малюком.
5. Розмір грудей впливає на грудне вигодовування, міф чи правда? Звичайно, що це міф! Як показує практика, незалежно від того, у жінки груди першого чи третього розміру, вони однаково можуть забезпечити грудне вигодовування для своїх малюків у рівному об’ємі. Адже вироблення грудного молока керується гормонами, але аж ніяк не залежить від розміру молочних залоз.
6. Користь для матері. Неодноразово здійснені дослідження вказують, що в жінок, які годували своїх немовлят молоком, є менший ризик розвитку в майбутньому раку грудей та яєчників, цукрового діабету, захворювань серцево-судинної системи (вад серця, артеріальної гіпертензії).
7. Особливий зв’язок між матір’ю та немовлям. Близькість і комфорт, які забезпечує грудне вигодовування, допомагає побудувати особливі та безпечні стосунки матері та малюка.
8. Універсальність грудного молока. Грудне молоко є настільки універсальним, що протягом всього періоду вигодовування має здатність змінювати свій склад відповідно до віку та потреб дитини.
9. Користь для навколишнього середовища. Грудне молоко виробляється та доставляється безпосередньо до дитини – без жодної обробки, хімічних речовин, упаковки чи відходів.
10.  Матеріальна цінність. Грудне вигодовування значно економить бюджет молодих батьків, оскільки не потребує додаткових витрат.

Перечитавши все описане, гадаю, кожна мама погодиться, що грудне вигодовування має безліч позитивних аргументів і робитиме все для того, щоб забезпечити його для свого малюка. Важливо, щоб в налагодженні цього процесу їй допомогли, адже це процес, який потребує часу й терпіння. А це можуть зробити консультанти з грудного вигодовування або лактологи. 

Гігієна та купання новонароджених

Правильні та безпечні гігієнічні навички є важливими для будь-якого віку, а особливо, для дітей, які носять підгузники та є дуже маленькими. Дотримання гігієни немовлят має важливе значення для зменшення поширення бактерій та запобіганню захворювань.

Як часто потрібно купати дитину?

Для підтримки чистоти тіла новонародженого достатньо це робити 2-3 рази на тиждень або через день. Частіше купання, кожного дня або кілька разів на день, може призвести до пересушування шкіри, що також недобре для малюка.

В який період доби краще купати немовля?

Це можна робити в будь-який зручний для вас час. Більшість батьків надають перевагу вечірньому купанню, оскільки помічають, що після цього дитина краще спить.

Яка температура води є оптимальною та які засоби для тіла потрібно використовувати?

Найбільш комфортна температура води – 36-37 °С. Потрібно уникати використання мила, оскільки це пересушує ніжну дитячу шкіру, краще використосувати м’який дитячий мийний засіб.

Як купати малюка за 10 простих кроків?

1. Тримати все необхідне під руками – м’яка губка, очищальний дитячий гель для купання, дитячий шампунь, пластикову посудину для поливання водичкою, чистий теплий рушник, чистий підгузник та одяг. Розкладіть всі ці речі у зручному для вас місці.
2. Наповніть ванночку водою. Найкомфортніша температура води для купання малюка – 36-37 °С. Для того, щоб переконатися, чи вода не надто гаряча, обов’язково користуйтеся термометром для води.
3. Обережно покладіть немовля у ванночку – однією рукою підтримуйте за потилицю, а другою – за сіднички, та опускайте у воду. Стежте, щоб дитина не пірнула під воду з головою! Щоб запобігти ковзанню дитини у ванночці, постеліть на дно пелюшку чи використовуйте спеціальний гумовий коврик.
4. Уважно стежте за дитиною, щоб вона не ковтнула води. Якщо малюку весело, дозвольте йому погратися та насолодитися процесом купання.
5. Засоби для купання. Ви можете використовувати м’яку губку або власні руки. Шкіра немовляти дуже ніжна, тому потрібно відповідально підбирати засоби для купання і в жодному разі не використовувати дорослі засоби, які можуть значно пересушити дитячу шкіру. Якщо віддаєте перевагу своїм рукам, необхідно зняти всі прикраси, адже вони можуть поранити малюка. Після намилювання скористайтеся чашею для того, щоб сполоснути дитинку. Будьте обережні, щоб мильна вода не потрапила в очі!
6. Найкраще почати з голови та обличчя тому, що їх потрібно помити до того, як вода стане мильною.
7. Мийте ручки, ніжки та тулуб.
8. Не забувайте про місця, які легко пропустити – природні складки, де може накопичуватися бруд – шия, лікті, коліна, зап’ястя, пахвинні ділянки, між сідничками та під ними.
9. Обережно висушіть дитину. Використовуйте теплий чистий рушник, щоб обережно промокнути тіло насухо. Дотримуйтеся того ж порядку, в якому ви купали дитинку.
10. Останні штрихи. Не забуваймо про зволоження – нанесіть на тіло малюка ніжний зволожувальний гель чи лосьйон.

Для того, щоб зробити процес купання дитини комфортним та особливим, батьки можуть придумувати різноманітні ритуали та ігри. Головне пам’ятати, щасливий малюк – здоровий малюк!

Вакцинація та профілактичні заходи

Згідно з Національним календарем профілактичних щеплень формувати імунітет за допомогою вакцин розпочинають з перших днів життя дитини. Новонародженим ще в пологовому будинку вводять вакцини від гепатиту В та туберкульозу. Далі, протягом першого року життя, графік щеплень є досить щільним. До названих вакцинацій додаються щеплення від дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту та гіб-інфекцій. У віці 12 місяців вводять комбіновану вакцину від кору, краснухи та паротиту. Такий підхід до формування імунітету немовляти вбереже дитину від небезпечних захворювань не лише в ранньому віці, а й на все життя.

Розвиток рухових навичок і стимулювання розвитку

Після народження наступні декілька місяців рухи дитини безладні, можемо спостерігати хаотичні рухи кінцівок, голови та тулуба. Рухова активність малюків формується за принципом тимчасових зв’язків. Невід’ємну роль у формуванні цих зв’язків відіграє взаємодія рухового аналізатора з іншими – зоровим, слуховим, тактильним, вестибулярним.

У міру наростання тонусу потиличних м’язів дитина у віці 1,5-2 місяців, при викладанні її на живіт, піднімає голову. В 2,5-3 місяці малюк повертатиме голову в сторону предмета, який бачитиме або чутиме, тому важливо гратися з дитиною з метою стимуляції утримання та поворотів голови. 

У віці 4 місяців, у зв’язку з поступовим розвитком м’язів спини, дитина повертається зі спини на бік, а в 5 місяців робить повні повороти на живіт і навпаки.

В період від 3 до 6 місяців малюк розпочинає підготовку до повзання: лежачи на животі старається все вище і вище підняти голову і верхню частину тулуба, що дозволяє у віці близько 8 місяців проповзти досить значні відстані.

У віці 6-8 місяців значного розвитку набувають м’язи тулуба і таза, завдяки чому дитина починає сідати, намагається вставати на ніжки, стояти і опускатись, підтримуючись руками за опору. В ці моменти важливо допомагати дитині, бути її точкою опори і стимулювати її до розвитку нових рухів.

Наприкінці першого року життя дитина зазвичай вільно стоїть і, як правило, починає ходити. Проте її кроки в цей період досить короткі, різні і, загалом, положення тіла є нестійким. Задля того, аби зберегти рівновагу, малюк балансує за допомогою рук, широко розставляє ноги. Поступово довжина кроку зростає. 

На першому році життя з метою допомогти розвитку рухових навичок ми можемо виконувати так звані стимули – комплекс дій, що вдосконалює розвиток рухових навичок в період з 1 до 3 років.

З 8 місяців потрібно пропонувати дитині іграшки, які вона має тягнути за собою або штовхати перед собою. Вмикайте музику, дитячі пісні, мультики – це буде навчати дитину рухатися в такт. Щоб стимулювати малюка розмовляти, використовуйте нескладні пісеньки та вірші, які містять посилання на рухи, що дитина має копіювати.

З 12 місяців варто пропонувати дитині іграшки, на яких вона має сидіти верхи – це розвиває правильну поставу у малюка.

Придбайте дитині м’які м’ячі різних розмірів, які вона із великим задоволенням хотітиме кидати чи вдаряти по них ніжками.

Використовуйте пазли, конструктори Lego чи популярні зараз бізіборди – це прекрасно розвиває дрібну моторику у дитини.

І пам’ятайте, що розвиток рухових навичок залежить не тільки від дитини, а більшою мірою – від батьків і родичів. Особливо діткам подобається, коли дорослі знаходяться з ними на одному рівні, опускаються під час гри на підлогу.

Прогулянки і ще раз прогулянки! Їх має бути дуже багато в дозвіллі дитини, оскільки малюкам треба ходити, бігати та досліджувати навколишній світ.

Виявлення та реагування на невідкладні стани новонароджених

Кожен лікар, який працює з новонародженими, повинен вміти розпізнати невідкладний стан і надати весь потрібний обсяг медичної допомоги. Зручною є абревіатура – «THE MISFITS», якою користуються неонатологи та дитячі лікарі невідкладної допомоги для того, щоб пам’ятати, які гострі стани найчастіше можуть розвиватися в новонароджених та нести за собою негативні наслідки:

T – Trauma (випадкова та невипадкова)

H – Heart disease/Hypovolemia/Hypoxia

E – Endocrine (вроджена гіперплазія надниркових залоз, тиреотоксикоз)

M – Metabolic (дисбаланс електролітів)

I – Inborn errors of metabolism (вроджені порушення обміну речовин)

S – Sepsis (менінгіт, пневмонія, інфекції сечовивідних шляхів)

F – Formula mishaps (неправильно розведена суміш, надто концентрована або надто розведена суміш)

I – Intestinal conditions (кишкова непрохідність, інвагінація, некротичний ентероколіт)

T – Toxins/Poisons (токсичні речовини, отрути)

S – Seizures (судоми)

У разі розвитку будь-якого зазначеного невідкладного стану потрібно діяти згідно з алгоритмами та протоколами щодо надання невідкладної медичної допомоги.

Екстрені заходи та перша медична допомога

Якщо дитина не реагує на тактильні чи голосові подразнення, або не дихає – негайно розпочинаємо серцево-легеневу реанімацію!

Етапи СЛР:

1. переконайтеся, що місце, де сталася невідкладна ситуація, безпечне і вашому життю нічого не загрожує;
2. перевірте реакцію дитини голосовим або тактильним подразненням; 
3. якщо дитина не реагує – обережно покладіть її на спину;

а) якщо дитині менше 1 року: переконайтеся, що голова знаходиться в нейтральному положенні та на одному рівні з шиєю; в той же час кінчиками пальців за підборіддя обережно підніміть голову, не тиснучи при цьому на м’які тканини шиї, оскільки це може перекрити дихальні шляхи;

б) якщо дитині більше 1 року: забезпечте прохідність дихальних шляхів методом запрокидання голови назад (обережно покладіть руку на чоло і нахиліть голову назад); кінчиками пальців за підборіддя обережно підніміть голову, не тиснучи при цьому на м’які тканини шиї, оскільки це може перекрити дихальні шляхи; якщо є ймовірність травми хребта, запрокидання голови треба робити обережно, але це треба обов’язково зробити, оскільки забезпечення прохідності шляхів є важливішим, ніж травма хребта;

1. оцінка дихання. Після забезпечення прохідності дихальних шляхів перевірте наявність дихання методом «чую-відчуваю-бачу». Нормою є 4 дихальні рухи за 10 секунд:

а) якщо дитина дихає нормально – поверніть її на бік;

б) якщо дитина не дихає або дихає дуже рідко і нерегулярно, – видаліть все стороннє з дихальних шляхів, зробіть 5 рятувальних вдихів, звертаючи при цьому увагу на кашель чи поклики до блювання – що є ознакою життя;

1. оцінка кровообігу:

потрібно знайти й оцінити пульс на магістральних судинах (сонна або стегнова артерії). Якщо пульсації на судинах немає, то переходимо до компресій грудної клітки в комбінації з рятувальними вдихами (30:2);

1. компресії грудної клітки:

• щоб уникнути натискання на епігастрій, шукаємо точку, де нижні ребра з’єднуються з грудниною, і піднімаємося на один палець вгору; 
• здійснюємо натискання на груднину – на 4 см вглиб для немовлят, та на 5 см – для старших дітей (на 1/3 діаметра грудей);
• здійснюємо компресії грудної клітки з частотою 100-120 натискань на хвилину;
• після 30 натискань зробіть 2 вдихи в рот дитини;
• продовжуйте натискання та вдихи у співвідношенні 2 вдихи кожні 30 натискань;
• натискання у дітей до 1 року – виконуйте компресії кінчиками вказівного та середнього пальця, а не всією рукою чи обома руками. Якщо глибини 4 см неможливо досягти кінчиками 2 пальців, використовуйте долонну поверхню руки для натискань;
• натискання у дітей старше 1 року – покладіть долонну поверхню руки на груднину, переконайтеся, що пальці не торкаються грудної клітки, щоб уникнути тиску на ребра, випряміть руку і здійснюйте натискання на 5 см вглиб;

1. продовжуйте реанімацію допоки:

• дитина не дасть ознак життя – спонтанне дихання, кашель або рухи ногами чи руками;
• не прийде допомога від колег. Адже тривалий час здійснювати компресію грудної клітки досить виснажливо. Тому добре, якщо поруч буде колега, який зможе замінити вас у потрібний момент.

Реанімація припиняється у випадку, якщо:

• немає серцебиття протягом 10 хвилин СЛР;
• відсутнє спонтанне дихання після 20 хвилин ефективної вентиляції, попри наявність ефективної ЧСС.