TORCH-ІНФЕКЦІЇ ТА ВАГІТНІСТЬ

Однією з глобальних проблем медицини та збереження здоров’я людини є інфекції, рівень і тяжкість яких значною мірою зумовлюють захворюваність і смертність населення. Проблема інфекцій для вагітних, новонароджених і дітей раннього віку є особливо актуальною. Висока частота інфекцій перинатального періоду прямо пов’язана зі збільшенням кількості інфікованих жінок репродуктивного віку. 

Здоров’я новонародженої дитини зумовлене станом здоров’я матері, особливостями перебігу вагітності та пологів, оптимальною організацією надання спеціалізованої медичної допомоги вагітним, породіллям і новонародженим.

Однією з важливих та актуальних проблем на сьогодні є внутрішньоутробні інфекції (ВУІ) – група захворювань, за яких зараження відбувається від матері під час внутрішньоутробного розвитку плода або під час пологів. Ураження плода певними збудниками перинатальних інфекцій спричиняє розвиток схожого симптомокомплексу, який раніше позначався абревіатурою TORCH, складеною з перших букв назв найчастіших внутрішньоутробних інфекцій: 

T (toxoplasmosis – токсоплазмоз); 

O (Other diseases – інші: сифіліс, ВІЛ-інфекція, вітряна віспа, а також інфекції, спричинені ентеровірусами та парвовірусом В19); 

R (rubella – краснуха); 

C (cytomegalia – цитомегалія); 

H (herpetica infectio – герпетична інфекція). 

Актуальність питання зумовлена рядом проблем.

По-перше, з кожним роком спостерігається зростання частоти зазначеної патології, що пов’язано, з одного боку, з інформативнішими та доступнішими методами діагностики; завдяки успіхам мікробіології та імунології розширюється спектр досліджуваних збудників і прижиттєва діагностика внутрішньоутробних інфекцій. По-друге, зростає інфікованість жінок дітородного віку збудниками, що спричиняють внутрішньоутробні інфекції плода – вірусні (цитомегаловірусні, герпетичні, ентеровірусні), хламідійні, мікоплазмові, паразитарні, грибкові, бактерійні. В усьому світі спостерігається підвищення частоти інфекцій, що поширюються статевим шляхом, які не завжди реєструються, проте мають провідне значення серед причин внутрішньоутробних інфекцій.

Таке положення підтверджує сумна статистика: на сьогодні при обстеженні вагітних інфікованість цитомегаловірусом реєструється у понад 90 % випадків, ентеровірусами – до 70 %, вірусами простого герпесу – до 50 %, хламідіями та мікоплазмами – до 40–50 %, стрептококами групи В, грибами (грибковий кольпіт) – до 35 %. При цьому частота зараження плода становить близько 70 %, залежно від особливостей збудника, терміну вагітності, напруженості гуморального і клітинного імунітету та інших чинників.

Наслідком цього є те, що сьогодні в нашій країні народжується тільки 6 % здорових дітей за даними МОЗ України. Кожна третя дитина має відхилення у фізичному або психічному здоров’ї, а кожна друга інфікована цитомегаловірусами, вірусами простого герпесу або інших інфекцій. Захворюваність, пов’язана з інфекціями перинатального періоду, серед новонароджених у нашій державі коливається від 6 до 30 випадків на 1000 народжених живими. Цей показник має особливу поширеність серед недоношених дітей і коливається від 30 до понад 100 по Україні в цілому. Серед дітей, які залишилися живими, інвалідність спостерігається майже у 50 % випадків. Упродовж останніх років захворюваність новонароджених зросла майже на 30 %. 

По-друге, ВУІ впродовж останніх років посідають провідне місце у структурі причин смертності новонароджених, їм також належить суттєва роль у виникненні та розвитку багатьох патологічних станів – ураження нервової системи, дисфункція органів та систем, що формуються в період дитинства і навіть пізніше. Доведено, що в структурі смертності новонароджених інфекційна патологія досягає 65–70 %, тобто є однією з основних причин смерті дітей першого місяця життя. За даними статистики ВООЗ, генералізована форма цитомегаловірусної інфекції є причиною найбільшої кількості смертей у світі після грипу.

По-третє, ускладнена діагностика ВУІ, оскільки інфекційний процес у матері часто перебігає безсимптомно або в легкій формі без чітких клінічних ознак; особливо це стосується вірусних інфекцій (цитомегаловірусної, вірусних гепатитів, герпетичної інфекції); інфекційна патологія у новонародженого часто приховується під маскою інших захворювань.

По-четверте, ВУІ належать до так званих латентних інфекцій, для яких характерним є тривале або постійне перебування збудника в організмі людини, що в подальшому зумовлює формування серйозних хронічних захворювань (серця, нирок, легень). Зокрема, встановлено зв’язок цитомегаловірусної інфекції з розвитком цукрового діабету, гломерулонефриту, імунодефіциту, синдрому хронічної втоми. Згідно з думкою багатьох дослідників, в основі атеросклерозу лежить запальний процес, який спричиняється інфекційним чинником, запускає каскад біологічних і біохімічних реакцій, унаслідок чого утворюється атеросклеротична бляшка, розвивається васкулярний тромбоз. Серед мікроорганізмів, яких ідентифікують при атеросклерозі, на найбільшу увагу заслуговують Chlamydia pneumoniae та цитомегаловірус.

Інфікування плода на певному етапі внутрішньоутробного розвитку має різний патологічний ефект, а саме, ураження в ранні терміни вагітності (до 12 тижнів), у період, коли відбувається закладка органів і систем, формування зовнішніх частин тіла та внутрішніх органів, часто призводить до самовільного переривання вагітності, формування вроджених вад розвитку, мертвонародження. Важливо, що до 10 % плодів гине внутрішньоутробно або в перші 3–5 діб після народження. Найчастіше вроджені вади виникають під впливом вірусів (краснухи, кору, простого герпесу, гепатитів, грипу, респіраторних інфекцій). Наприклад, ураження зародка на 5–10 тижнях вагітності вірусом краснухи спричиняє вроджені вади серця, очей і внутрішнього вуха (глухота).

Вплив збудника у другій половині вагітності (після 24 тижнів), саме в період росту і дозрівання плода, спричиняє передчасне народження дитини з клінічними ознаками внутрішньоутробної інфекції, народження дітей з малою масою (менше 2000 г), вадами розвитку легень, серця, мозку (гідро-, мікроцефалія).

Ризик інфікування плода під час народження (при проходженні через інфіковані пологові шляхи матері) значно зростає у жінок з гострими та хронічними урогенітальними інфекціями, при патологічних пологах, за тривалості безводного періоду більше 6 год. Захворювання сечостатевої системи – урогенітальна інфекція (кольпіт, ендоцервіцит, вульвовагініт, пієлонефрит, інфекція сечовидільних шляхів, уретрит), ерозія шийки матки, кісти яєчників – поширена патологія серед жінок репродуктивного віку. Так, на сьогодні запальні гінекологічні захворювання бактерійно-вірусної етіології становлять майже 50 %, а бактерійний вагіноз із глибокими порушеннями мікроекології генітального тракту трапляється серед вагітних у 34 % випадків.

Фізіологічний транзиторний імунодефіцит, що виникає під час вагітності, сприяє розвитку бактерійної та вірусної інфекції в поєднанні з іншими факторами – повсюдне й практично неконтрольоване використання у практиці акушерських стаціонарів антибіотиків, що помітно порушує фізіологічне співвідношення мікрофлори, а також низкою соціальних та екологічних факторів (бідність, неповноцінне харчування, погіршання екологічної ситуації), що впливають на розвиток інфекційно-запального процесу.

Тривале застосування гормональної контрацепції в репродуктивний період, екстрагенітальна патологія, гормональні та хірургічні методи лікування невиношування, впровадження інвазивних методик для оцінки внутрішньоутробного стану плода збільшують ризик розвитку інфекційно-запальних ускладнень під час вагітності і, як наслідок, – імовірність інфікування плода.

Ураження плаценти зумовлює розвиток фетоплацентарної недостатності (розвиваються функціональні та морфологічні зміни – дегенеративні, дистрофічні), внаслідок чого створюються передумови для хронічної гіпоксії, гіпотрофії плода, що призводить до зниження опірності дитячого організму, розвитку імунодефіцитного стану. Наслідками ураження плаценти й плода, що можуть виникати на будь-якому терміні вагітності, можуть бути викидні, передчасні пологи, формування вроджених вад розвитку, антенатальна загибель плода.

Таким чином, наслідки ВУІ залежать від періоду інфікування і можуть бути такими:

• аборти, викидні, мертвонародження;
• вади розвитку внутрішніх органів (нирки, легені, мозок тощо);
• неонатальна смерть;
• видужання;
• тривале перебування збудника в організмі дитини з подальшим розвитком серйозних захворювань (порушення мови, затримка психомоторного розвитку дитини, рухові порушення, хронічна патологія нирок, легень).

Отже, перинатальні інфекції завжди становлять серйозну загрозу для життя та здоров’я дитини. При вчасному виявленні та адекватному лікуванні ВУІ прогноз для життя здебільшого сприятливий; для повного одужання – сумнівний, оскільки після деяких перенесених інфекцій (здебільшого вірусних) збудник часто персистує в організмі, спричинюючи різноманітні захворювання в майбутньому. А тому здоров’я новонародженого передбачає обстеження жінки на етапі планування вагітності, обстеження та лікування вагітних із високим інфекційним ризиком.