Що таке безпліддя?

Безпліддя (sterilitаs) – це неможливість подружньої пари завагітніти протягом 1 року активних статевих стосунків (2–3 рази на тиждень) без використання будь-яких засобів контрацепції, або ж протягом півроку, якщо вік жінки в парі становить більше 35 років.

Безпліддя є одним із важливих показників здоров’я нації. Донедавна вважали, що безпліддя частіше пов’язане із наявністю захворювань жіночої статевої системи, проте, з погляду сучасної репродуктології, це захворювання в більшості випадків викликане патологічними станами, наявними як у жінки, так і в чоловіка, або ж у обох партнерів. На частку жіночого безпліддя припадає 55–60 % випадків, чоловічого – 40–45 % випадків.

Жіноче безпліддя може бути:

• абсолютне – коли внаслідок аномалії розвитку піхви, матки, яєчників вагітність природним шляхом взагалі не може настати (аплазія піхви, синдром Майєра – Рокітанського – Кюстера, синдром Шершевського – Тернера, гермафродитизмі тощо);
• відносне – коли вагітність може настати після діагностики та лікування основних факторів, які призводять до цього захворювання, або ж за допомогою допоміжних репродуктивних технологій – екстракорпорального запліднення ((ЕКЗ) штучного запліднення)

Відносне безпліддя поділяють на:

• первинне – якщо у жінки вагітність не наставала жодного разу. Таким жінкам слід звертатись за медичною допомогою в репродуктивну клініку після 12 місяців регулярного статевого життя без контрацепції.
• вторинне – характерне для жінок, які в минулому вже мали вагітності (були пологи, викидні, позаматкова вагітність), проте повторні спроби зачати дитину невдалі.

Основними причинами жіночого безпліддя є:

• ендокринні фактори, які трапляються у 35–40 % жінок із передчасним виснаженням яєчників, синдромом полікістозних яєчників;
• трубний і перитонеальний фактори, які трапляються у 20–30 % жінок. Прохідність маткових труб може бути порушена внаслідок перенесених раніше запальних захворювань жіночих статевих органів або генітального ендометріозу, а також у пацієнток зі спайковим процесом органів малого таза, може бути непрохідність труби унаслідок її механічного перегину або порушеної позиції, при цьому функціональний стан труби збережений;
• імунологічний фактор безпліддя діагностують у 20 % пар. Він пов’язаний із виробленням в організмі чоловіка антиспермальних антитіл, які «склеюють» сперматозоїди та порушують бар’єр між імунною та репродуктивною системами чоловіка. Ця патологія може спостерігатись у чоловіків, які хворіли на запальні захворювання статевої сфери, орхіти, мали травми в анамнезі. Жіноча форма імунологічного безпліддя супроводжується утворенням у цервікальному слизі антитіл, які змінюють рухову активність сперматозоїдів, часто практично знерухомлюючи їх;
• шийковий фактор безпліддя трапляється у 5 % пацієнток та пов’язаний із анатомічними змінами шийки матки внаслідок перенесених раніше травматичних пологів чи конізації шийки матки, а також запальних захворювань чи поліпів, що можуть призводити до порушення руху сперматозоїдів; 
• Приблизно у 10–15 % випадків причина безпліддя залишається невідомою ( ідіопатичне безпліддя).

Чоловіче безпліддя

Найчастішою причиною чоловічого безпліддя є зміни кількості, рухомості чи якості сперматозоїдів. Відхилення показників спермограми від норми спостерігається внаслідок порушення сперматогенезу (утворення та дозрівання сперматозоїдів) та/або порушення прохідності сім’явивідних проток. Значно рідше причинами чоловічого безпліддя є імпотенція – порушення еректильної функції статевого члена, або рубцеві зміни в сім’явивідних протоках унаслідок вад розвитку уретри. До факторів, які призводять до порушення показників сперми, належать перенесені хвороби, що передаються статевим шляхом, зокрема гонорейний орхіт чи епідидиміт, тяжкі хронічні захворювання органів черевної порожнини, цукровий діабет, алкоголізм, наркоманія, вплив шкідливих факторів виробництва, іонізуючого, електромагнітного, радіаційного випромінювання.

Окремо виділяють «поєднане» безпліддя

поєднання відразу кількох факторів, наприклад, маткового та ендокринного, у пацієнтки, чи жіночого та чоловічого факторів у пари, та «психогенне безпліддя», яке пов’язане зі стресовим пригніченням овуляції на фоні змін ментального здоров’я жінки.

Часто пацієнтки на консультативному прийомі запитують: «Чому ми не можемо завагітніти?» Щоб дати вичерпну відповідь на це запитання репродуктолог повинен обстежити подружню пару та запропонувати сучасні методи лікування безпліддя, які допоможуть їм якнайшвидше стати щасливими батьками.

Спосіб лікування безпліддя, який обирає репродуктолог, залежить від факторів, що спричиняють безпліддя.

У випадку хороших показників спермограми чоловіка, прохідних маткових труб у жінки та за відсутності овуляції пацієнтці пропонують індукцію (стимуляцію) овуляції та планування вагітності в природному циклі. 

Якщо ж причиною безпліддя є чоловічий фактор – зменшення кількості та рухомості сперматозоїдів на 20–30 % від норми, парі рекомендують внутрішньоматкову інсемінацію (ВМІ). Ця процедура може проводитися як в індукованому, так і в природньому циклі, за наявності у пацієнтки функціонально прохідних маткових труб, та полягає у введенні спеціально підготовленої ембріологом сперми чоловіка внутрішньоматковим катетером в порожнину матки жінки. Ефективність цієї процедури складає 15–20 %. 

Якщо консервативні методи виявилися неефективними, або за результатами проведених обстежень дані методи не можуть бути застосовані, парі рекомендують програму екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).

Показаннями до застосування сучасного методу лікування є непрохідність маткових труб, генітальний ендометріоз, синдром передчасного виснаження яєчників, синдром полікістозних яєчників, деякі форми чоловічого безпліддя, безпліддя невідомого генезу, генетичний фактор безпліддя.

Методика проведення ЕКЗ включає кілька етапів:

• обстеження подружньої пари;
• стимуляція суперовуляції з подальшим моніторингом репродуктологом росту фолікулів, структури і товщини ендометрія;
• трансвагінальна пункція та аспірація фолікулів; 
• запліднення ооцита – інтрацитоплазматичне введення сперматозоїда в ооцит (ІКСІ);
• культивування ембріонів; 
• перенос ембріона в порожнину матки; 
• діагностики вагітності.

Усі ці процедури можуть проводитись лише у репродуктивній клініці з сучасним технічним забезпеченням та висококваліфікованими лікарями.

У клініках професора Стефана Хміля у Тернополі та у Львові завдяки впровадженню новітніх технологій, кваліфікованому персоналу, високоточному обладнанню ефективність проведення даної процедури становить 50–60 %. 

Своєчасне звернення до кваліфікованого лікаря гінеколога-репродуктолога у спеціалізований медичний центр дасть можливість відчути довгоочікувану радість материнства та батьківства!