Варикоцеле
Варикоцеле (варикозне розширення вен сім’яного канатика) – надзвичайно поширена патологія, яка може бути пов’язана із такими андрологічними змінами, як:
- субфертильність;
- порушення росту та розвитку іпсилатерального яєчка;
- гіпогонадизм.
У клінічній практиці застосовують такі класифікації:
- субклінічна форма – вени сім’яного канатика не пальпуються, немає видимих змін калитки у спокої або при пробі Вальсальви, проте вони виявляються спеціальними методами дослідження (УЗД у доплерівському режимі);
І ступінь – пальпуються тільки при пробі Вальсальви;
ІІ ступінь – пальпуються в спокої, немає видимого розширення вен сім’яного канатика;
ІІІ ступінь – розширення вен визначається як візуально, так і пальпаторно.
Діагностика
ДіагностикаДіагноз варикоцеле встановлюється при фізикальному дослідженні. УЗД у доплерівському режимі показане при непереконливих результатах фізикального дослідження або при збереженні патоспермії після варикоцелектомії. Максимальний розмір вен понад >3 мм у положенні стоячи (клиностазі) та під час проби Вальсальви та рефлюкси протягом >2 секунд корелюють із наявністю клінічно значимого варикоцеле. Для визначення об’єму яєчка можна використовувати формулу Ламберта (V=L×W×H×0,71), оскільки результат дуже добре корелює з функцією яєчка у пацієнтів із непліддям та/або варикоцеле. Пацієнтам з ізольованим правобічним варикоцеле рекомендоване дообстеження з метою виключення патології та вроджених аномалій органів черевної порожнини та заочеревинного простору.
Варикоцеле та непліддя
Врикоцеле – це патологія, яка визначається у 15 % дорослих чоловіків, 25 % хворих з патоспермією та 35–40 % пацієнтів із непліддям, Поширеність варикоцеле у чоловіків із первинним непліддям становить 35–44 %, а з вторинним – 45–81 %. Протягом останніх кількох десятиліть хірургічне лікування варикоцеле залишається предметом дискусії. У мета-аналізі рандомізованих та обсерваційних досліджень було продемонстровано, що у чоловіків із патоспермією після хірургічної варикоцелектомії покращуються показники еякуляту. Окрім того, у 48–90 % пацієнтів після варикоцелектомії зникає больовий синдром.
При проведені кількох досліджень було встановлено, що у пацієнтів з азооспермією після варикоцелектомії можуть з’являтися сперматозоїди. Окрім того, хірургічне лікування позитивно впливає на показники виділення сперматозоїдів та ІКСІ. Разом з тим, необхідно обстежувати обох партнерів у неплідній парі та брати до уваги час, необхідний для можливого виділення сперматозоїдів, і вихідні показники партнерши (вік, медичний анамнез, рівень антимюллерового гормону, хороший оваріальний резерв та інше).
За даними ряду досліджень, варикоцелектомія показана пацієнтам із клінічно значимим варикоцеле та гіпогонадизмом.
Варикоцелектомія дозволяє покращити цілісність ДНК з середньою відмінністю 3,37 % (95 % ДІ 2,65–4,09).
На сьогоднішній день існує кілька варіантів лікування варикоцеле. За сучасними даними, зі всіх варіантів варикоцелектомії найефективнішим є мікрохірургічний доступ.
Рентгенохірургічні операції (склеротерапія та емболізація) є малоінвазивними та широкодоступними методами лікування, проте мають вищі показники рецидиву, порівняно із мікрохірургічною варикоцелектомією (4–27 %).
Якщо в вас є питання стосовно цієї патології або ви відчуваєте дискомфорт та інші симптоми, обов’язково зверніться до лікарів урологів-андрологів.
