Міома матки
Міома матки – це доброякісне гормонозалежне новоутворення, що виникає в м’язовому шарі матки (міометрії). Вона складається з м’язових і сполучнотканинних волокон і може мати різні розміри – від кількох міліметрів до великих вузлів, що деформують матку.
Це захворювання не є раковим, але може викликати неприємні симптоми, такі як рясні та тривалі менструації, біль у нижній частині живота, тиск на сусідні органи, порушення сечовипускання. Міома матки часто залежить від рівня жіночих гормонів (естрогену і прогестерону), тому її ріст може змінюватися під час вагітності або менопаузи.
Слід зауважити, що в останні роки існує тенденція до збільшення частоти міоми матки. Захворювання найчастіше діагностують у віці 30–40 років. На частку міоми припадає близько 30 % серед інших гінекологічних захворювань. Проте міома матки не підвищує ризик розвитку раку матки й майже ніколи не перетворюється на рак, тобто є абсолютно доброякісним. Втім, потрібна своєчасна діагностика захворювання на ранньому етапі розвитку для запобігання виникненню ускладнень.
Розміри міоми можуть бути різними – від маленьких до великих. Міома матки може рости повільно або швидко, а може взагалі не рости й залишатися довгий час того самого розміру. Деякі міоми можуть вирости швидко й стрімко, а деякі самі по собі зменшитися або зникнути зовсім (після пологів, наприклад, або в менопаузі).
Більшість жінок, у яких виявляють міому, навіть не підозрюють про захворювання, оскільки зазвичай воно перебігає безсимптомно. Зазвичай міому матки виявляють випадково під час огляду на гінекологічному кріслі або при проведенні планового УЗД органів малого таза.
Тому дуже важливо відвідувати лікаря для профілактичних оглядів – тільки так можна запобігти розвитку ускладнень. У наших медичних центрах є великий досвід ведення таких пацієнтів, діагностики міом матки та призначення ефективного лікування.
Причини виникнення міоми матки
Точні причини розвитку міоми матки досі не встановлені, але дослідження вказують на кілька основних факторів, які можуть сприяти її утворенню:
- Гормональний дисбаланс
- Підвищений рівень естрогену та прогестерону стимулює ріст міоматозних вузлів.
- Під час вагітності, коли рівень гормонів зростає, міома може збільшуватися.
- У період менопаузи, коли рівень гормонів знижується, вузли можуть зменшуватися або навіть зникати.
- Генетична схильність
- Якщо у матері або бабусі була міома матки, ризик її розвитку у жінки збільшується у 2-3 рази.
- Порушення менструального циклу
- Ранній початок менструації (до 11-12 років).
- Відсутність пологів або пізня перша вагітність.
- Відсутність регулярного статевого життя.
- Хронічний стрес і нервове перенапруження
- Стрес впливає на гормональний баланс і може призводити до порушення функції яєчників.
- Запальні процеси органів малого таза
- Хронічні запалення матки та яєчників (ендометрит, аднексит) можуть сприяти розвитку міоми.
- Ожиріння і порушення обміну речовин
- Надмірна вага підвищує рівень естрогену, що стимулює ріст міоматозних вузлів.
- Наявність метаболічного синдрому, інсулінорезистентності чи діабету може збільшувати ризик розвитку міоми.
- Гіподинамія (малорухливий спосіб життя)
- Недостатня фізична активність порушує кровообіг у малому тазі, що може сприяти утворенню вузлів.
- Неправильне харчування
- Надмірне вживання жирної та вуглеводної їжі може викликати гормональний дисбаланс.
- Недостатня кількість клітковини та антиоксидантів у раціоні може сприяти розвитку міоми.
- Гормональна терапія та контрацептиви
- Тривалий прийом гормональних препаратів без контролю лікаря може впливати на ріст міоматозних вузлів.
Клінічні прояви міоми матки
Симптоми міоми матки залежать від розміру, кількості, розташування вузлів і загального стану здоров’я жінки. У деяких випадках міома може бути безсимптомною і виявлятися випадково під час УЗД або гінекологічного огляду.
Найбільш поширені клінічні прояви міоми матки:
1. Порушення менструального циклу
- Рясні та тривалі менструації (менорагія) – можуть призводити до анемії.
- Міжменструальні кровотечі (метрорагія) – виникають при підслизовому розташуванні вузлів.
- Хворобливі менструації (дисменорея) – пов’язані з порушенням скорочувальної функції матки.
2. Біль і дискомфорт у нижній частині живота
- Тягнучі, ниючі болі – зазвичай при великих вузлах.
- Гострий біль – може бути наслідком перекруту ніжки вузла або некрозу тканин.
- Відчуття тяжкості, розпирання внизу живота – часто при великих міоматозних вузлах.
3. Порушення функції сусідніх органів
- Часте сечовипускання або затримка сечі – міома може здавлювати сечовий міхур.
- Закрепи та здуття живота – при тиску вузлів на кишечник.
4. Репродуктивні проблеми
- Безпліддя або труднощі із зачаттям – якщо міома заважає імплантації ембріона.
- Викидні та передчасні пологи – при великих вузлах або їхньому розташуванні в порожнині матки.
- Деформація матки – може ускладнювати перебіг вагітності.
5. Ознаки загального нездужання
- Слабкість, запаморочення, блідість – через анемію при тривалих менструальних кровотечах.
- Підвищена втомлюваність – через втрату крові та хронічний біль.
Коли слід звернутися до лікаря?
Необхідно записатися на прийом до гінеколога, якщо у вас з’явилися такі симптоми:
✅ Зміни в характері менструації (тривалість, інтенсивність, регулярність).
✅ Тягнучий біль унизу живота або попереку.
✅ Відчуття здавлення в області малого таза.
✅ Проблеми із зачаттям.
✅ Порушення сечовипускання або дефекації.
Як діагностують міому матки?
Для діагностики міоми матки важливе значення мають скарги пацієнтки, ретельно зібраний анамнез та гінекологічне обстеження, а також інструментальні та лабораторні методи обстеження.
Лабораторні методи обстеження
- Аналізи крові призначають для виключення порушень згортання крові та проблем зі щитоподібною залозою при рясних кровотечах.
- Також аналіз крові допоможе свтановити картину захворювання, наприклад, низький гемоглобін свідчить про анемію тощо.
- Аналіз сечі може виключити або підтвердити захворювання сечовидільної системи.
Інструментальні методи обстеження:
- УЗД органів малого таза;
- гістероскопія;
- лапароскопія;
- магнітно-резонансна томографія;
- доплерографія судин матки.
Важливо памʼятати про планові гінекологічні обстеження, адже у більшості пацієнток міоми матки мають безсимптомний перебіг та виявляються випадково.
Тактика лікування при міомі матки?
Є різні варіанти лікування міоми матки: медикаментозне, хірургічне та комбінація цих методів.
Медикаментозна терапія:
- симптоматичні засоби, які включають гемостатики, НПЗП;
- препарати які нормалізують обмін речовин, а саме антиоксиданти, полівітаміни та антиагреганти;
- препарати, які застосовуються для лікування патології, що призводить до росту міоматозних вузлів (запальні захворювання органів малого таза, захворювання ЩЗ);
- гормональні препарати (оральні контрацептиви, прогестагени, ВМС з левоноргестрелом, аналоги ГнРГ).
Тактика безпосередньо залежить від симптоматики, локалізації та розміру вузлів, віку пацієнтки та її бажання зберегти фертильність.
Медикаментозна терапія направлена на полегшення симптомів, зменшення розмірів вузлів, збереження фертильності та запобігання ускладненням.
Найпоширенішими методами хірургічного лікування є:
Гістерорезектоскопія – використовується для видалення субмукозної міоми. З доступом через піхву пухлини, які розташовуються в підслизовому шарі матки можна легко забрати.
Лікар вводить у порожнину матки гістероскоп з камерою на кінці, що дає змогу оцінити локалізацію та розміри пухлини і прибрати її.
Лапароскопічна міомектомія – використовується при міомах інших типів, коли доступ через піхву неможливий.
За допомогою невеликих проколів у животі отримується доступ до матки, що дає змогу видалити міоматозні вузли.
Сучасною методикою лікування міоми є емболізація маткових артерій (ЕМА). Ця маніпуляція дозволяє зберегти матку та репродуктивну функцію. Суть методу полягає в перекритті подачі крові до міоматозного вузла за допомогою емболів, які вводять у маткові артерії.
Гістеректомія – це радикальна операція, при якій повністю видаляють матку. До цієї операції вдаються тільки у випадку, коли матка дуже сильно деформована міоматозними вузлами і втратила свою функціональність.
У клініці професора Стефана Хміля найчастіше використовується гістероскопічна резекція міоматозних вузлів. Це малоінвазивна та органозберігаюча операція, пацієнтки після операції швидко відновлюються, адже це найменш травматичний спосіб лікування.
Показання до операції:
- виражені симптоми, які не коригується медикаментозно;
- швидкий ріст пухлини;
- порушення репродуктивної функції;
- великі розміри пухлини;
- виражена маткова кровотеча.
Що ж робити, якщо у вас діагностували міому матки і ви плануєте вагітність?
Досить часто міома матки негативно впливає на репродуктивне здоров’я. Зокрема, може супроводжуватись проблемами в настанні вагітності, невиношуванням вагітності, плацентарною дисфункцією (дистрес і затримка росту плода).
У більшості випадків при призначенні лікування до вагітності, проблем з її настанням та перебігом не виникає. Тому потрібно свідомо підходити до планування вагітності, пройти профілактичне обстеження, що дасть змогу виявити захворювання і розпочати терапію для його усунення.
Є випадки, коли лейоміома не заважає настанню вагітності та виношуванню. Все залежить від її локалізації, розміру та кількості вузлів.
Якщо міома матки визначається зовні (субсерозна) або в товщі міометрія, то тільки наявність вузлів розміром 5–6 см може ускладнювати перебіг вагітності та потребувати лікування до настання вагітності. У інших випадках вузли ніяк не впливають на настання та перебіг вагітності.
Якщо ж міома розташовується в порожнині матки, то це може призвести до її деформації. В такому разі треба звертатись до лікарів для вирішення цієї проблеми до настання вагітності, це допоможе запобігти небажаному перериванню вагітності.
